Мандрівка наосліп: чому туристи в Україні можуть заблукати?

В Україні відсутні загальні стандарти маркування туристичних шляхів. Лише 10% з усіх промаркованих маршрутів є якісними. А загалом спеціальними відмітками позначено лише 1% з існуючих туристичних шляхів. Це збиває з пантелику мандрівників й гальмує розвиток туристичної галузі.

Українці все більше подорожують у себе вдома й здебільшого у самодіяльний спосіб. За словами експертів, саме для такого виду туризму маркування туристичних шляхів – вкрай необхідна річ. Знаки полегшують пересування й роблять мандрівку безпечною.

Хоча знакуванням і маркуванням в Україні займаються давно, туристи скаржаться на нестачу інформаційних щитів з описом маршрутів, стовпів із вказівниками, марками на природних об’єктах, які підтверджують вірний маршрут, карт з промаркованими маршрутами. А взимку орієнтуватись по маркуванню взагалі складно, оскільки у горах знаки припадають снігом, отже з’являється ризик для життя, особливо для новачків.

Приміром, для необізнаного туриста синьо-білі смуги на деревах у лісі нічого не скажуть. Мандрівник можу розгубитися: чи це знаки маркування маршрутів чи позначки лісників дерев для вирубки.

Маркування – компас туриста

Офіційної статистики щодо кількості нещасних випадків, які трапляються з пілігримами через неякісне маркування та його відсутність, немає. У Міністерстві з надзвичайних ситуацій Новинарю пояснили, що небезпечні ситуації з туристами, в тому числі й блукання, як правило, трапляються через їхню вину. Туристи вирушають у мандрівку непідготовленими й нехтують правилами безпеки.

Представники громадських організацій з цим погоджуються: "Усе залежить від досвідченості туриста: чи він спостережливий, уважний, уміє орієнтуватися на місцевості. Проте це не виправдовує відсутність знаків та марок", - доводить Новинареві Сергій Степчук, голова закарпатського туристичного клубу Туркул.

З ним погоджується керівник Івано-Франківської регіональної Фундації Карпатські стежки Василь Гутиряк: "Люди є безпечними та самовпевненими й губляться з різних причин. Але найчастіше часто рятувальники шукають людей на територіях, де немає промаркованих туристських шляхів", - стверджує він.

Верховинський рятувальник, виконавчий директор Туристично-інформаційного центру Верховина Василь Кобилюк наводить такі дані: "У минулому році ми розшукували 64 туристів. Половина з них втратили орієнтацію на місцевості через відсутність розпізнавальних знаків. Якби туристи бачили орієнтир – високий стовп з кольоровими позначками та інформацією про місце перебування, вони б не заблукали. На жаль, проблему небезпечних випадків, які траплялися з туристами через маркування, ніхто масштабно не досліджував".

Кобилюка непокоїть стан маркування українських туристичних шляхів. На його думку, роботи тут – не початий край. Так, лише 10% з усіх промаркованих туристичних шляхів є якісними.

Окрім того, буває, що нищать маркування й туристичні стежки лісгоспи та приватні структури під час вирубки лісу. Гутиряку цю проблему вдалося владнати спільно з місцевою владою за допомогою джентльменської угоди.

"Місцева влада видала лісгоспам розпорядження не нищити стежки й відновлювати маркування. Ми роздали лісгоспам карти з промаркованими туристськими маршрутами. Карти щороку поновлюємо. З приватниками так домовитись не вдасться, оскільки немає закону, який би захищав туристську стежку та маркування", - говорить Гутиряк.

Представники Івано-Франківської влади ще у 2006 році подали до Держкомітету туризму й курортів та профільного парламентського комітету пропозиції щодо збереження стежок. У них йшлося про введення штрафів, запровадження охорони стежок, надання їм статусу земельної рекреаційної ділянки тощо. Однак від того часу нічого не змінилося.

Дискусії фахівців

В Україні знакування туристичних шляхів проводиться по-різному. Зокрема, у нас досі не розроблена загальна система маркування маршрутів, у якій були б прописані стандарти та вимоги до маркування.

Натомість у розвинутій Європі така система існує давно, оскільки безпека життя там стоїть на першому місці. "Чим багатше суспільство, тим більше воно боїться за своє життя", - зауважує Степчук. І додає, що маркування у національних парках та заповідних зонах сприяє охороні природи. "Туристи мандрують не хаотично, а направлено, й не витоптують рідкісних рослин, не лякають диких звірів", - каже він.

За радянських часів єдина система маркування існувала, але нині вона застаріла, а марки, знаки, стовпи, щити зруйновані часом.

Нині розробкою й самим маркуванням займається громадськість, погоджуючи цю роботу з органами місцевої влади. Так працюють на Львівщині, Івано-Франківщині, Закарпатті, Криму та решті регіонів, які зацікавлені розвивати активний туризм.

Аби промаркувати туристичні цікавинки Карпат, українські маркувальники не вигадували нічого нового й скористалися європейським досвідом. "Ми взяли за основу Карпатську колірну систему, але існує також Альпійська - цифрова. На Івано-Франківщині у рамках проекту з відновлення колишньої мережі шляхів для туристів прознаковано близько 30 маршрутів протяжністю понад 350 км, що утворюють Східно-Карпатський туристичний шлях", - говорить Гутиряк.

На Закарпатті за підтримки швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства FORZA промарковано близько 230 км туристських маршрутів під загального назвою Закарпатський Туристичний Шлях.

Утім, туристична Україна - це не тільки Карпати з Кримськими горами. Є цікаві маршрути по Дністровському каньйону, грецьким колоніям у Криму, монастирям Наддніпрянщини, військовим укріпленням Другої світової війни та іншим родзинкам України. "Вони також мають бути промарковані. Це величезна робота!", - підкреслює Степчук. І підсумовує, що в Україні промарковано менше 1% усіх туристичних шляхів.

У Криму за основу маркування туристських шляхів взято австрійську двоколірну системи. Вона прийнята, як єдина географічна система маркування та картографування туристичних трас, стоянок та місць активного відпочинку гірсько-лісової зони Криму.

Гроші під ногами

Спеціалісти зазначають: відсутність чітких критеріїв знакування туристичних маршрутів та єдиного реєстру може призвести до хаосу. "Це – як система автомобільних знаків на дорозі, які спільні для усіх водіїв. Не може бути, що для франківчанина у Карпатах - одні знаки, для закарпатця – другі, для кримчанина - треті. Знакування повинно бути спільне для усіх туристів й зрозуміле для іноземних гостей. Вони звикли до порядку й цивілізованості", - пояснює Степчук.

Промаркований маршрут з інформацією про напрям руху, назви поселень, наявність водних джерел, притулку для перепочинку чи нічлігу, невеличких крамниці чи кафе можна продати швидше, аніж "дикий" маршрут без жодного знаку. Експерти вважють, що держава повинна започаткувати цей процес, а дрібний та середній бізнес, побачивши вигоду, підтримає його.

"Наші "бігбоси" будують великі готелі з банею, більярдом, басейном. А для активних людей нічого не створюють, часом лижний підйомник поставлять. Має бути все навпаки", - ратує Степчук за розвиток активного туризму на Закарпатті.

А от Гутиряк не підтримує ідею загальноукраїнського реєстру туристських шляхів з відповідним маркуванням, оскільки за цим стоїть багато бюрократичної тяганини. На його думку, доцільно такі реєстри вести на місцях органам, відповідальним за туризм.

Займаючись маркуванням з 2002 року, Гутиряк дійшов висновку, що ця справа для держави, як і туризм загалом, не є пріоритетом. Тому тут до Європи Україні ще далеко. "В окремих країнах знаки ставлять на стовпчиках і майже не використовують природні об’єкти. Для нас це - фантастика, бо вартість встановлення дуже дорога. Ми тут відстали чи не назавжди", - з сумом каже Гутиряк.

Місцева влада на маркування виділяє кошти, але вони невеликі. Приміром, за словами Григорія Мельника, заступника начальника управління туризму головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Івано-Франківської облдержадміністрації, на поточний рік заплановані 40 тис.грн. на маркування, але поки що це віртуальні гроші. "Можливо, через кризу їх не буде", - зауважує Гутиряк.

Його побоювання можуть видатися вірними: із запланованих Івано-Франківською владою на 2009 рік коштів на туризм "врізали" певну суму на будівництво туристичних притулків. Чиновники радять бізнесу фінансово підтримувати український туризм. Голова Державної служби туризму й курортів Анатолій Пахля зазначив Новинарю, що створення єдиного реєстру туристичних шляхів є справою бізнесу, а не держави.

Що ж до єдиних стандартів для маркування та знакування туристичних маршрутів, то, за словами Пахлі, нині Держкомтуризму й курортів замовило їхню розробку одному з вітчизняних наукових інститутів. Однак через відсутність коштів робота призупинилася. Якщо у 2008 році держава виділила на потреби туризму понад 20 млн. грн., у цьому році – лише близько 2,5 млн. При цьому, Пахля додав, що запровадження єдиних знаків є особливо актуальним з огляду на підготовку України до Євро-2012.